Шкода, що пам'ять не зберегла урочистий момент нашого особистого знайомства з горщиком. Що говорили нам батьки? Як садили і як, власне, змушували прийняти неминучість цієї процедури? Але головне, ми абсолютно не пам'ятаємо про те, які емоції та почуття цей процес викликав у нас в глибокому дитинстві. Можна, звичайно, запитати маму з татом, але навряд чи вони розкажуть щось корисне, крім кількох кумедних історій про те, як ви осоромилися в 3 роки на очах у всього двору ... Не хочеться червоніти за себе маленького? Значить, будемо розбиратися з проблемою самостійно!

На щастя, сюжет «дитина та горщик» користується у психологів величезною популярністю: існує безліч статей, в яких описані найрізноманітніші методики — вибирай на смак. Ми з вами поговоримо про найбільш популярні системи та на їх прикладі постараємося зрозуміти, чому наші спроби навчити спадкоємця нехитрій «горщиковій справі» не завжди бувають успішними.

Чим раніше — тим краще

Цей спосіб активно просувають в життя амбітні батьки. «Наш малюк завжди та у всьому повинен бути першим», — вирішують мама з татом й слідують наміченим курсом з усією можливою серйозністю та відповідальністю. На жаль, складнощі починаються відразу ж: в дитячі розвивальні клуби немовлят не записують, а тим часом до Гарварду цілих 20 років. Катастрофа! Гармонійний розвиток буксує! Що ж робити?! І в результаті батьківська енергія, що б'є через край, знаходить один-єдиний вихід — дитину починають привчати до горщика. Точніше, до тазика або навіть до мисочки.

Ось як це виглядає з боку: через 10-15 хвилин після кожного годування мама виколупує спадкоємця з підгузка й терпляче тримає його над тазиком, до тих пір, поки він не видавить із себе хоч пару крапельок. Найбільш рішучі батьки не обмежуються денними процедурами й продовжують боротьбу навіть в нічний час. Не шкодуючи себе, вони заводять будильник й кожні 2 години підіймають немовля, щоб він ще раз продемонстрував свою духовну та фізичну перевагу над ровесниками.

Є більш гуманний варіант цього ж методу — привчання до горщика дитини, яка вже вміє сидіти. Таким чином, малюк отримує відстрочку в кілька безхмарних місяців, зате потім починається «страшне»: так, на підлозі карапуз сидить досить впевнено, але ось утримуватися на горщику йому поки ще дуже непросто. Якщо залишити дитинку сам на сам з посудиною, вона може впасти й набити собі шишку. В результаті мама заступає в караул та проводить там цілодобово — тремтіть, любителі підгузок!

До речі, можна тремтіти не тільки від героїзму цієї стоїчної жінки, але й від її фантастичного дару самопереконання: рідкісні вдалі спроби «пі-пі за місцем призначення» вона примудряється сприймати як абсолютне підтвердження власної правоти: «Дивіться, дивіться, тут є три крапельки — наш 9-місячний малюк вже перестав пісятися в памперси!»

Дефіцит тепла позначиться на малюкові набагато гірше, ніж невміння вчасно проситися на горщик.

Коментар психолога:

Більшість з нас чули про немовлят, які перестають пісяти в штани ще до того, як їм виповниться рік, але ось свідків цього дива (крім батьків, зрозуміло) ніхто не зустрічав. Підозрюємо, що їх просто не існує в природі! Фізіологія невблаганна: для того, щоб дитина почала вчитися самостійно користуватися горщиком, він повинен не просто добре сидіти (що в середньому відбувається не раніше 6-ти місяців), але й вміти вірно використовувати ті чи інші предмети (ця навичка приходить до 10-11 місяців).

Користь від багатогодинного висіння над тазиком вельми сумнівна — річ у тім, що в перші півроку-рік дитина відчуває величезну потребу в емоційному спілкуванні та увазі, яке не має нічого спільного з батьківським неврозом під назвою «не пропустити б момент!». Повірте, дефіцит тепла та позитивних емоцій позначиться на малюкові набагато гірше, ніж невміння вчасно зробити «пі-пі».

Рік життя

Коли дитині виповнюється рік, в головах у батьків клацає «пора!» й вони рішуче виставляють перед дитинкою горщик. Але ось що дивно — чим більше зусиль ви докладаєте, тим відчайдушніший опір: варто вам поставити поруч горщик й спустити з малюка штанці, як його ноги несподівано перестають згинатися в колінах і, отже, опустити попу на вказане місце можливим не уявляється. Ви, природно, починаєте нервувати та намагатися посадити малюка насильно, він своєю чергою верещить та пручається, бабуся чогось розповідає про те, «як було в її роки», — загалом, все при справі.

Звичайно, після безлічі спроб ефект буде досягнутий, але швидше за все лише частково. Ось, наприклад, зараз дитина абсолютно спокійно робить «свої справи» куди треба, але немає ніякої гарантії, що наступного разу він не «влаштується» за шторою в вітальні.

Коментар психолога:

Для початку перестаньмо сприймати серйозно прогнози родичів, що лякають та порівнювати спадкоємця з іншими дітьми — нічого, крім пошарпаних нервів та комплексу неповноцінності, такий підхід вам не принесе. На шляху навчання чада «туалетним» премудростям вам знадобляться терпіння й послідовність.

Чим менше ви переживаєте, тим спокійніше сприймає процес і дитина.

Постарайтеся хоча б приблизно визначити час, коли малюк відчуває бажання сходити в туалет (для цього потрібно на пару днів відмовитися від підгузків), і в покладений момент висаджуйте дитинку на горщик, пояснюючи при цьому, чого ви від нього чекаєте. Однак пам'ятайте, що однорічні діти ще дуже далекі від усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків, для них не зовсім очевидно, що після їжі неминуче захочеться «а-а», — саме це, а зовсім не впертість або шкодливість дитини — є причиною численних осічок. Остаточно ж дозріти до свідомого використання горщика малюк зможе тільки до 2 років. Тому не сваріться, не нервуйте, і вірте в краще. До речі, якщо вам катастрофічно не вистачає витримки, поверніться до підгузків — шкода від їх використання сильно перебільшена, а ось постійні скандали абсолютно точно позначаться на нервовій системі дитини не кращим чином.

На шляху навчання чада «туалетним» премудростям вам знадобляться терпіння і послідовність.

Золотий перетин

Більшість батьків вважають, що найкраще почекати з горщиком до тих пір, поки чаду не виповниться 2 роки. І це дійсно так! Річ у тому, що саме до дворічного віку малюк і фізіологічно, і психологічно «дозріває» для формування «туалетного» навички.

По-перше, він вже може свідомо керувати м'язами, що регулюють дефекацію та сечовипускання, а по-друге, прекрасно усвідомлює те, що саме, навіщо й коли він робить.

Ось як виглядає приблизний алгоритм дій з привчання дитини до горщика

  1. Встановіть горщик на видному місці й дайте дитині можливість як слід з ним познайомитися.
  2. Зніміть з малюка підгузок й поспостерігайте за тим, наскільки часто та коли саме промокає й брудниться його одяг. Крім того, зверніть увагу на те, як поводиться дитина перед тим, як попісяти або покакати. Зазвичай діти кривляться або відчутно напружуються. Помітили щось подібне? Чудово — тепер, не зволікаючи, запропонуйте карапузові горщик.
  3. Не садіть дитину на горщик тільки тому, що вам здається, що через 15 хвилин після їжі він обов'язково захоче пісяти. Малюк не повинен підлаштовуватися під ваші очікування — навпаки, це саме вам необхідно бачити та враховувати реальні бажання дитини!
  4. Після кожного сну вперто пропонуйте карапузові посидіти на горщику: поступово він звикне, і, вилазячи з ліжка, насамперед відправлятиметься «куди треба».
  5. Не сваріть малюка, якщо не дивлячись на ваші титанічні зусилля, він все-таки примудрився обпісятися. Покажіть, що трохи засмучені тим, що трапилося, але ні в якому разі не педалюйте тему «невдачі».

×
Замовити дзвінок
×
Задати питання
×
Надіслати резюме
×
Замовити персонал
×
Надішліть заявку для отримання резюме кандидатів
Ми вже готові познайомити вас з ідеальними кандидатами, залишилося уточнити всього кілька деталей. З вами зв'яжеться наш менеджер.