Ми можемо довго філософствувати на тему необхідності, користі та шкоди заборон. Але тисячі прикладів нашого з вами сучасного життя у всіх його проявах підтвердять нам той сумний факт, що наші діти, ми й попередні покоління, вирощені на заборонах, рамках та обмеженнях, не перестають порушувати їх, переступати й виходити далеко за межі ... Що, справді багато в чому негативно позначається на якості життя, якщо не нас, то оточення. Не стану поширювати далі: адже ми й самі чудово знаємо, коли та де ми, так би мовити, «не на висоті». Та й мова сьогодні піде не про нас, а про наших діток — якщо про маленьких, то добре, ну а якщо про старших, років до 15-16 то теж можна спробувати)

Адже змінити у дитини ставлення до життя ми з вами в стані до тих пір, поки вона потребує нашої підтримки, поки ми можемо разом з нею пройти непрості життєві уроки.

Ми говоримо малюкові «НЕ МОЖНА» і тим самим обмежуємо його свободу: вибору, пересування і т.п., а це своєю чергою призводить до обмеження пізнання світу.

Недостатність знань про навколишні предмети, явища, процеси, погодьтеся, породжують певну невизначеність у житті. В результаті нам складно собі уявити наслідки тих чи інших наших дій, ми не можемо знати, що буде далі й часто боїмося зробити крок вперед. Таким чином народжується СТРАХ. Ми боїмося темряви, вогню, води, переходити вулицю ... Але це наші дитячі страхи та, на жаль, далеко не всі.

Випробовуючи почуття страху, ми боїмося зробити крок за межі чітко окресленого кола і «варимося» в одному і тому ж середовищі, де нам все знайоме. Таким чином, СТРАХ, породжений одного разу забороною, породжує в нас самих ставити обмеження для самих себе, причому часто нічим не обґрунтовані. У підсумку виходить замкнуте коло, точніше, квадрат, який заважає вільно переміщатися сфері розвитку наших дітей. Таке нескладне начебто пояснення. Але якщо захотіти, по-справжньому захотіти, то вирватися за периметр цілком реально.

Як відмовитися від слова «НЕ МОЖНА»?

Мені, наприклад, бачаться кілька таких шляхів.

Шлях перший: скоротити кількість спокус малюка, зробивши простір для його проживання простішим. Тобто прибрати з поля зору дитини ті предмети, які тягнуть його, з якими ви не бажаєте, щоб він мав справу. Скажу, що це один з простіших виходів із ситуації, оскільки ви елементарно позбавляєте маленького чоловічка об'єкта його інтересу. Але й об'єкт пізнання в цьому випадку він втратить також. І останнє є недоліком даного шляху.

Шлях другий: запропонувати дитині альтернативний об'єкт для вивчення. Тут є якась складність: далеко не завжди можна вгадати, що з такого, що ви хотіли б або могли б запропонувати дитині буде їй цікаво. Але якщо ви настільки добре знаєте свого сина чи дочку ... що ж, тоді ви на диво спостережливий батько і я щиро знімаю перед вами капелюха.

Шлях третій: перемикнути увагу дитини на щось інше. Можливо, для малюка тут спрацює прийом раптовості. Наприклад: «Ой, подивися, який птах прилетів до нашого віконця!», Ну або щось в цьому роді. Далі ж зрозумієте по ситуації.

Шлях четвертий: відкласти на деякий час розгляд об'єкта уваги, будь то предмет або процес. «На деякий час» аж ніяк не має на увазі обман, це «деякий час» має бути справжнім і не дуже довгим. В іншому випадку дитина не повірить вам в наступний раз. Вибираючи цей шлях, ви не відмовляєте дитині, а все ж ставите для нього деяке обмеження — тимчасове. Недоліком цього шляху є те, що діти не дуже люблять відтягувати задоволення. Але, з іншого боку, ви підігрієте інтерес дитини й самі підготуєтесь морально, наберетеся терпіння для того, щоб ваше чадо пізнало новий шматочок світу.

Шлях п'ятий, як на мене — найцікавіший та ефективний, ну а ви — судіть самі: сказати «Давай ми разом подивимося ...». Так ваш малюк зможе дізнатися максимум про об'єкт, що його цікавить з мінімальним ризиком для себе й довкілля, ну і самого предмета, природно.

Шлях шостий: сказати дитині «Звичайно, можна, милий!». Ну, а далі приготуватися до найцікавішого продовження процесу пізнання. Недолік цього підходу певною мірою ризиковий. Однак ви можете «згладити» гострі кути, ненав'язливо втрутившись в процес, тим самим підвищивши його результативність.

Чи повинно існувати «НЕ МОЖНА» для дитини?

Безумовно, малюк повинен розуміти це, але не в сенсі заборони, табу і т. п. Юному чоловічкові має стати зрозуміло, що в результаті якихось його дій комусь чи йому самому може стати погано. І він не повинен хотіти зробити погано мамі, татові, товаришу або собі. Але це вже зовсім інший аспект, для розгляду, який ми запропонуємо вашій увазі окремим матеріалом про те, як зробити так, щоб діти не хотіли чинити погано.

Аріна Кашина
спеціально для www.u-s.com.ua

×
Замовити дзвінок
×
Задати питання
×
Надіслати резюме
×
Замовити персонал
×
Надішліть заявку для отримання резюме кандидатів
Ми вже готові познайомити вас з ідеальними кандидатами, залишилося уточнити всього кілька деталей. З вами зв'яжеться наш менеджер.