«Страждати аутизмом — не означає не бути людиною. Це означає, бути дивним. Це означає, що те, що нормально для інших, не є нормальним для мене, а те, що нормально для мене, ненормально для інших. У деяких відносинах, я дуже погано підготовлений, щоб вижити в цьому світі, як якщо б я був інопланетянин, що приземлився без підручника. Але моя особистість не зачеплена. В глибині себе я чистий. Я відчуваю велике значення та цінність мого життя, і я не маю ніякого бажання бути вилікуваним. Визнайте, що ми відрізняємося один від одного, будучи рівними, що мій спосіб існування — це не тільки перекручена версія вашого.

Давайте разом працювати, щоб ми змогли побудувати між нами мости ».

Слова аутиста про відчуття себе в навколишньому світі,

«Мама, це людина або тварина?» Де Клерк Х., пров. з французької. - СПб., 2001. Баенская О.Р.

Звертаємо вашу увагу на те, що автор цього тексту — не лікар, навіть не медпрацівник, а просто людина, яка волею долі пов'язана з особливими дітками, їх батьками, проблемами, розчаруваннями й, звичайно ж, перемогами. Нижче я викладаю те що, зрозуміла та дізналася з побаченого, почутого, прочитаного. А всього цього було чимало.

Об'єктивність та адекватність батьків

Перш за все, будьте об'єктивні та адекватні. Виявивши проблему у своєї дитині, не посоромтесь звернутися за допомогою. Не варто недооцінювати серйозність стану малюка, можливо, своєчасне звернення до фахівців поставить вас на шлях вирішення проблеми в корені. Драматизувати ситуацію, не знаходячи раціональних шляхів допомоги дитині, в нашому випадку також не вихід. Це, по суті, —  шлях до депресії, часто тривалої та важкої. За таких обставин у батьків (особливо у матерів) з'являється комплекс провини, і сім'я нерідко розпадається. Це завдає ще більшої шкоди розвитку дитини. На жаль, є і батьки, які соромляться свого малюка та приховують його — і тоді аутичні діти позбавляються кваліфікованої допомоги.

Досягнувши, нарешті, визначеності: «Так, моя дитина — аутист», необхідно вибрати для себе ефективні, єдино правильні стратегію й тактику поведінки. Для початку намалюємо собі нашу головну мету — домогтися максимальної соціальної адаптації нашого малюка в суспільстві, в якому йому, так чи інакше, доведеться існувати. Адже ми, батьки, не вічні та повинні віддавати собі в цьому тверезий звіт. Саме тому, якщо ми дійсно наполягаємо на тому, що нами рухає справжня любов до наших чад, лікування, орієнтоване на рішення проблеми — наш єдиний правильний шлях. Йдучи ним, ми повинні неухильно дотримуватися встановлених правил й грати виключно за ними.

Будемо об'єктивні до себе та своїх близьких — вирішувати проблему потрібно грамотно та, головне, ефективно, а не ставити галочки в щоденнику власної совісті. Не варто обманювати себе, придумуючи дитині «хоч якісь розваги», прищеплювати дитині масу навичок, якими він при необхідності не зможе скористатися в силу свого природного стану. Наша мета — навчити дитину жити, настільки, наскільки це можливо. Але ж це не означає просто вміти мити посуд, чистити черевики, шити чепчики по команді або при сприятливих для цього обставин. Навички потрібно вміти застосовувати тоді, коли це потрібно, а необхідність в реалізації того чи іншого досвіду або навички виникає найчастіше несподівано, непередбачувано. Навчитися «ловити» подібну несподіванку минаючи або невіліруючи стрес (нехай далеко не завжди) — для нас велика перемога.

У той же час, шановні батьки, любіть та бережіть себе: ще потрібно багато сил та енергії для того, щоб ваше чадо могло зробити перші по-справжньому самостійні кроки по життю. Знаходьте час для самих себе, розважайте себе й доглядайте за собою. Це допоможе вам уникнути депресії, яка, по суті, теж хвороба.

Де ж кнопка? «Включаємо» людини в світ

Дітки-аутисти — діти дощу, квіти, що не розкрились, люди-загадки, чисті струмочки, що не пробились. І наше з вами завдання, наша можливість, наше право й щастя —  відкрити для них світ, а світові показати ті безцінні крупиці чистоти, таланту, геніальності, нарешті, які надійно заховані в цих маленьких голівках. Тому з ними необхідно спілкуватися багато й по-різному: розмовляти, ставити питання (причому намагатися відкриті, що вимагають розгорнутої відповіді з циклу «навіщо-чому»), грати, втручатися в їхню гру, вивчати та пропонувати невідомі предмети, явища, всіляко провокувати набуття нового, живого досвіду. І з кожним разом ваш малюк буде сприймати ваші «ін'єкції» все спокійніше. Так чи інакше звикання до подібних стресів почне з'являтися, нехай і не в мірі, властивій звичайним людям.

Спілкуючись з нашими маленькими геніями, ми обов'язково повинні пам'ятати, що ВОНИ теж ХОЧУТЬ СПІЛКУВАТИСЯ. Проблема для них полягає у відсутності навичок виходити на контакт із зовнішнім світом та паралізуючий страх. Наше спілкування з ними — спосіб подолання цього страху в різних життєвих ситуаціях. Постійно «включати» дитинку в реальність й таким чином створювати умови, в яких вона буде постійно отримувати новий досвід із зовнішнього світу, і при необхідності допомагати їй вчитися поводитися з цим новим знанням. Звідси висновок: включити — значить спровокувати дитини спрямуватися до нового, непізнаного. Зауважте, горизонти інтересів прихованих нашими дітьми від нас, на жаль, не відомі. Тому обмежимо себе улюблених в «не можна», «обережно», «не чіпай», «не будемо», «не треба», «поки рано, потім» і т.п. Надамо малюкові більше самостійності, свободи вибору та пересувань, підстрахуемо лише при необхідності, обумовленої загрозою життю або здоров'ю. Намагаємося направити мислення маленької людини все-таки на позитив, коли не страшно, а цікаво, приємно. Зафіксуємо в пам'яті дитини кожен позитивний момент виходу на контакт із зовнішнім світом та його мешканцями — і тоді страхи та обумовлені ними стреси пом'якшають, а деякі, можливо, пройдуть.

Спокій — одне з важливих правил спілкування

Завжди зберігати спокій, уникати емоційних сплесків — важливо. В першу чергу тому, що наші емоції, які «б'ють через край» можуть викликати додатковий стрес. А це нам абсолютно ні до чого.

Все нове викликає у дитини-аутиста паніку, тому дуже важлива наша задача — навчитися правильно реагувати в екстремальних моментах, і не перешкоджати в отриманні дитиною нового досвіду реакції на стресову ситуацію. Будьте врівноважені  постарайтеся не втручатися в ситуацію. Саме свій власний, самостійно набутий новий досвід дозволить відчути впевненість, захист. Ваша ж місія найчастіше зуміти тримати себе в руках. Нехай перемога буде здобута ціною невеликого синця або садна, але це буде справжня, хоча й маленька, але справжня перемога.

Наш помічник — спостережливість

Як правило, діти-аутисти ідеально слухняні, причини їх поганої поведінки носять найчастіше фізіологічний характер. Вередування таких діток може свідчити про будь-який дискомфорт, що у них виник, наприклад, погане самопочуття. Тому, спілкуючись з малюком-аутистом, слід бути досить спостережливими, особливо, якщо дитина не може розмовляти.

Спостережливість допоможе нам знайти нові підходи до нашої дитини, нові предмети, процеси, явища, які можуть бути для неї цікавими та які в той же час лякають її. Наше завдання — знайти, побачити ці можливі інтереси малюка та допомогти йому, уникаючи або мінімізуючи страх, познайомитися з предметом його інтересу. При цьому, ми повинні пам'ятати, що втручання наше в сприйняття дитиною нового повинно залишатися по можливості мінімальним.

Будучи якомога довше свідком ігор та інших занять малюка, щиро намагаючись вникнути в сенс того, що відбувається та робиться ним, ви зможете знайти нові шляхи взаєморозуміння. Давши людині відчути, що сенс його дій не дратує й не дивує вас, а навпаки, ви тим самим «відкриєте дверцята» для виходу на контакт «з того боку світу».

Говорити дитині, що він — аутист?

За великим рахунком, це вирішувати вам, батьки. Проте, перш ніж прийняти таке рішення, дайте собі відповідь на таке питання: як вам краще пересуватися в просторі в темряві, на дотик, набиваючи синці та шишки, або при світлі, коли видно дорогу вперед? Якщо ви зрозуміли для себе, що у вашої дитини є діагноз (а у кого сьогодні його немає? Просто наш діагноз — особливий, відносно рідкісний), то він має право знати про нього, щоб розуміти причини своїх проблем. Це, нарешті, зменшить кількість його страхів та невизначеностей. До речі, ні для кого не секрет, що в західній лікарській практиці повідомляти пацієнту діагноз — це закон, правило, якого неухильно дотримуються. Тому, як тільки ваш маленький чоловічок дозріє для розуміння своєї проблеми, не позбавляйте його інформацією про неї. Це допоможе вам разом рухатися по шляху вирішення та профілактики виникнення нових проблем.

Якщо дитині-аутисту потрібна няня

Чи варто запрошувати няню для дитини-аутиста? Повинна сказати, що можна навести кілька причин, за якими можна дати позитивну відповідь на це питання. Якщо виходити з потреб виключно дитини, то няня для аутиста —  це плюс ще одна нова людина з новими підходами, варіантами ігор і спілкування, це в принципі — нова особистість, з якою необхідно познайомитися. Якщо ваша няня — професійний психолог, тим більше дитячий, який знайомий з нюансами спілкування з подібними дітками — це ще один аргумент на користь дитини, оскільки, така людина дозволить вам скорегувати деякі моменти взаємодії з малюком, підкаже щось нове, цікаве, що може принести позитивний результат, ефект у вирішенні наших проблем. Третій позитивний момент в перебуванні няні у вашому будинку — у дитини може виникнути відчуття деякої самостійності, відірваності від мами, адже няня як людина зі сторони дивиться на проблему ззовні, а значить може бути більш об'єктивною та знаходити більш раціональні способи взаємодії з дитиною. Крім того, батьки, ви в жодному разі не повинні забувати про себе: знаходьте час для себе, своїх захоплень, виривайтеся із замкнутого кола, відчувайте себе вільними, і тоді ваша дитина, дивлячись на вас, також буде відчувати себе менш замкнутою та більш самостійною й менш скутою.

Втім до вибору няні для аутичного малюка варто підійти досить серйозно.

Любов допоможе ...

Любіть свою дитину такою, якою вона є, але не забувайте, що вона теж повинна любити себе, і, що особливо важливо, себе у світі та безпосередньо світ, в якому живе.

Аріна Кашина
спеціально для www.u-s.com.ua

×
Замовити дзвінок
×
Задати питання
×
Надіслати резюме
×
Замовити персонал
×
Надішліть заявку для отримання резюме кандидатів
Ми вже готові познайомити вас з ідеальними кандидатами, залишилося уточнити всього кілька деталей. З вами зв'яжеться наш менеджер.